ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ В ОСІБ З РІЗНИМ РІВНЕМ РЕФЛЕКСИВНОСТІ

Анотація

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження особливостей почуття гумору в осіб з різним рівнем рефлексивності. Актуальність проблеми зумовлена зростанням ролі внутрішніх особистісних ресурсів, що забезпечують психологічну стійкість, емоційну саморегуляцію та конструктивну міжособистісну взаємодію в умовах підвищеного соціального та інформаційного навантаження. Рефлексивність розглядається як системна й багатовимірна характеристика особистості, пов’язана з метапізнанням, самосвідомістю та здатністю до осмислення власного досвіду. Почуття гумору інтерпретується як інтегративний психологічний конструкт, що поєднує когнітивні, емоційні та комунікативні компоненти й виконує адаптивну та стресозахисну функції. Теоретичну основу дослідження становлять положення про рефлексивність як особистісну властивість та концепція стилів гумору Рода Мартіна, у межах якої виокремлено афіліативний, самопідтримувальний, агресивний і самопринизливий стилі. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 30 осіб віком 20–28 років. Встановлено, що більшість респондентів характеризується середнім рівнем рефлексивності та помірною вираженістю конструктивних стилів гумору. Виявлено тенденцію до зміни спрямованості гумору залежно від рівня рефлексивності: зі зростанням рефлексивності зменшується частка агресивного та самопринизливого стилів і підвищується представленість самопідтримувального та афіліативного гумору. Особи з низьким рівнем рефлексивності частіше використовують агресивний стиль як форму зовнішньо спрямованої взаємодії, тоді як високий рівень рефлексивності пов’язаний з використанням гумору як внутрішнього ресурсу саморегуляції та збереження емоційної рівноваги. Отримані результати поглиблюють розуміння психологічних чинників вибору стилю гумору та окреслюють перспективи подальших досліджень взаємозв’язку рефлексивності й адаптивних особистісних стратегій.