SENSE OF HUMOR IN INDIVIDUALS WITH DIFFERENT LEVELS OF REFLEXIVITY
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-2021/2026-2-9Keywords:
reflexivity, sense of humor, humor styles, affiliative style, self-enhancing style, aggressive style, self-regulation, personal resourcesAbstract
The article presents the results of a theoretical and empirical study on the characteristics of sense of humor in individuals with varying levels of reflexivity. The relevance of the issue is driven by the increasing role of internal personal resources that ensure psychological resilience, emotional self-regulation, and constructive interpersonal interaction amid heightened social and informational demands. Reflexivity is regarded as a systemic and multidimensional personality trait associated with metacognition, selfawareness, and the capacity to reflect on one’s own experience. Sense of humor is interpreted as an integrative psychological construct that combines cognitive, emotional, and communicative components and performs adaptive and stress-protective functions. The theoretical foundation of the study draws on conceptions of reflexivity as a personality disposition and Rod Martin’s framework of humor styles, which distinguishes four styles: affiliative, self-enhancing, aggressive, and self-defeating. The empirical investigation was conducted on a sample of 30 individuals aged 20–28 years. The majority of respondents exhibited a medium level of reflexivity and moderate expression of constructive humor styles. A tendency was identified for the directionality of humor to change depending on the level of reflexivity: as reflexivity increases, the proportion of aggressive and self-defeating styles decreases, while the prevalence of self-enhancing and affiliative humor rises. Individuals with low reflexivity more frequently employ aggressive humor as a form of externally directed interaction, whereas high reflexivity is associated with the use of humor as an internal resource for self-regulation and maintenance of emotional balance. The obtained findings deepen the understanding of psychological factors influencing the choice of humor style and outline prospects for further research into the interrelationship between reflexivity and adaptive personal strategies.
References
Бабаджанова А. Розвиток почуття гумору як чинник соціалізації старшокласників. Психологія і суспільство. 2017. № 1. С. 121–127.
Бьюдженталь Дж. До психотерапії буття. Київ: Психея, 2001. 280 с.
Гільман А. Рефлексивність як основа формування саногенного мислення студента. Актуальні проблеми наукового й освітнього простору в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів: збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 14–15 травня 2015 р., Мукачево. Т. 2 / ред. кол.: Т. Щербан (гол. ред.) та ін. Мукачево: Карпатська вежа, 2015. С. 62–65.
Доцевич Т. Рефлексивність як компонент метапізнання особистості. Вісник Харківського національного університету імені В. Каразіна. Серія: Психологія. 2013. № 51. С. 64–68.
Заїка Є., Зімовін О. Рефлексивність особистості як предмет психологічного пізнання. Психологія і суспільство. 2014. № 2. С. 90–97.
Зайва О. Гумор як стресозахисний механізм у структурі особистості. Психологічний журнал. 2016. № 3. С. 45–52.
Зімовін О., Заїка Є. Рефлексивність та рефлексія: співвідношення понять. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. Сковороди. Психологія. 2014. № 47. С. 65–71.
Іллющенко С. Психологічний зміст феномена рефлексії як властивості, процесу, стану. Вісник Національного університету оборони України. 2020. № 4 (57). С. 32–43.
Носко Л. Рефлексивність психолога: поняття та структура. Міжнародні челпанівські психолого-педагогічні читання. 2016. Т. 19, № 3. С. 166–173.
Павелків Р. Рефлексія як механізм формування індивідуальної свідомості та діяльності особистості. Вісник післядипломної освіти. Серія «Соціальні та поведінкові науки». 2019. № 8 (37). С. 84–98.
Freud S. Jokes and Their Relation to the Unconscious. London: Penguin Books. 2002. 224 p.
Hampes W.P. The Relationship Between Humor Styles and Empathy. Europe’s Journal of Psychology. 2010. Vol. 6 (3). P. 34–45.
Hay J. Functions of Humor in Conversation: Constructing Joint Identities. Journal of Pragmatics. 2001. Vol. 33. № 10. P. 1285–1307.
Know yourself and you shall know the other to a certain extent: multiple paths of influence of self-reflection on mindreading / G. Dimaggio et al. Consciousness and cognition. 2008. Vol. 17. № 3. P. 778–789.
Lynch O.H. Humor as a Communicative Phenomenon: Functions, Context and Meaning. Communication Theory. 2002. Vol. 12. № 4. P. 423–445.
Martin R A. The Psychology of Humor: An Integrative Approach. Burlington: Elsevier Academic Press, 2007. 466 p.
Self-reflection and the temporal focus of the wandering mind / J. Smallwood et al. Consciousness and cognition. 2011. Vol. 20. № 4. P. 1120–1126.
Van Maanen J. Linking ways of knowing with ways of being practical. Curriculum Inquiry. 1977. Vol. 6.
