ЕМОЦІЙНО-АФЕКТИВНІ ПРЕДИКТОРИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено емпіричному аналізу емоційно-афективних предикторів психологічної стійкості працівників поліції, які здійснюють професійну діяльність в умовах екстремального навантаження воєнного періоду. У сучасній безпековій ситуації функціонування правоохоронних органів відбувається за умов підвищеної відповідальності, постійного ризику та інтенсивного психоемоційного впливу, що актуалізує проблему збереження регуляторного ресурсу особистості. Теоретичні узагальнення свідчать, що депресивність і тривожність можуть виступати як чинниками афективної дезрегуляції, так і індикаторами потенційного зниження психологічної стійкості. Метою дослідження стало визначення ролі депресивності, реактивної та особистісної тривожності у структурі емоційних чинників, пов’язаних із показниками агресивності та ворожості як маркерами деструктивних тенденцій. У дослідженні взяли участь 148 поліцейських віком від 18 до 31 року. Для збору емпіричних даних застосовано психодіагностичні методики оцінки рівня депресії, реактивної й особистісної тривожності та форм агресивної поведінки. Статистична обробка здійснювалася із застосуванням описової статистики, коефіцієнта кореляції Спірмена та множинного регресійного аналізу.
Результати засвідчили формування узгодженого афективного кластера, що поєднує депресивність і тривожність, а також їхні статистично значущі зв’язки з індексами агресивності та ворожості. Сукупність емоційних показників пояснює 32% варіативності агресивності, що підтверджує інтегральний характер їхнього впливу. Отримані дані дають змогу розглядати депресивність і тривожність як психологічні маркери уразливості та зниження саморегуляційного потенціалу в умовах воєнного навантаження. Практична значущість полягає у можливості ранньої діагностики афективних ризиків і розробленні програм психологічної підтримки поліцейських.