МЕНТАЛІЗАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЯК ІНДИКАТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОГО ВПЛИВУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-2021/2026-1-32Ключові слова:
менталізація, психічна еквівалентність, регуляція афекту, резильєнтність, моральна травма, військовослужбовці, психотерапія, реляційно-образно-сценарна терапіяАнотація
Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості військовослужбовців, які зазнають впливу бойового стресу та морально-психологічних травматичних переживань, що супроводжуються порушеннями емоційної регуляції та зниженням здатності до менталізації. У сучасних умовах особливої ваги набуває вивчення менталізаційних механізмів як потенційних індикаторів ефективності психотерапевтичного втручання. Мета дослідження – емпірично оцінити динаміку показників менталізації у військовослужбовців під впливом реляційно-образно-сценарної терапії (РОСТ) та порівняти їх із показниками контрольної та клінічної груп. У дослідженні взяли участь 57 осіб: 19 військовослужбовців експериментальної групи (проходили РОСТ), 14 осіб контрольної групи без психотерапевтичного втручання та 24 військовослужбовці з межовими тривожно-депресивними розладами, які перебували на стаціонарному лікуванні. Застосовано Mentalization Questionnaire (MZQ) в україномовній адаптації Х. Турецької та Б. Кунікевич. Дослідження мало квазіекспериментальний дизайн із повторними вимірюваннями (pre–post). Для статистичного аналізу використовувалися критерій Вілкоксона (внутрішньогрупова динаміка) та критерій Краскела–Волліса (міжгрупові відмінності Δ-показників). Результати засвідчили статистично значуще зниження психічної еквівалентності та покращення регуляції афекту в експериментальній групі після проходження РОСТ (p ≤ .05), що свідчить про зменшення когнітивно-афективної ригідності та підвищення рефлексивної здатності. У контрольній групі зафіксовано тенденцію до зростання показників відмови від саморефлексії, що може відображати актуалізацію уникальних стратегій психологічного захисту. Клінічна група демонструвала найвищі початкові рівні порушень менталізації та часткову позитивну динаміку за окремими шкалами. Отримані результати підтверджують доцільність використання менталізаційних показників як чутливих маркерів терапевтичних змін у військовослужбовців.
Посилання
Мальцева К. Травматичні стресори, спричинені війною, та стан здоров’я: сукупний життєвий стрес та ресурси стійкості. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2025. № 54. С. 47–54. DOI: https://doi.org/10.26565/2227-6521-2025-54-05
Павловська-Кравчук В. А. Резильєнтність як чинник психологічної готовності військовослужбовців до виконання бойових завдань. Слобожанський науковий вісник. Серія «Психологія». 2025. № 2. С. 118–123. DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2025.2.21
Павловська-Кравчук В. А., Єгонська-Спенсер Н. О. Моральна травма у вимірах бойового досвіду військовослужбовців і психологічних наслідків війни. Габітус. 2025. № 78. Т. 2. С.140–143. DOI: https://doi.org/10.32782/hbts.78.2.26
Павловська-Кравчук В. А., Єгонська-Спенсер Н. О. Психологічні інтервенції як засіб формування резильєнтності у військових із бойовим досвідом. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2025. № 2. С. 55–62. DOI: https://doi.org/10.32782/2311-8458/2025-2-7
Пономаренко Я. С. Специфіка моральних засад у військовослужбовців із різним рівнем агресивності. Наукові інновації та передові технології. 2024. № 5(33). С. 1430–1438. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-5(33)-1430-1438
Пономаренко Я. С., Філоненко В. М. Гендерні та дислокаційні модальності професійної життєстійкості військовослужбовців. Наукові записки. Серія «Психологія». 2025. № 2(8). С. 107–112. DOI: https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2025-2-15
Турецька Х. І., Кунікевич Б. І. Україномовна адаптація опитувальника менталізації на неклінічній вибірці. Габітус. 2020. № 17. С. 131–136. DOI: https://doi.org/10.32843/26635208.2020.17.23
Černis E., Beierl E., Molodynski A., Ehlers A., Freeman D. A new perspective and assessment measure for common dissociative experiences: ‹Felt Sense of Anomaly’. PLoS One. 2021. № 16(2). e0247037. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0247037
Fonagy P., Luyten P., Strathearn L. Borderline personality disorder, mentalization, and the neurobiology of attachment. Infant. Mental Health Journal. 2011. № 32. Р. 47–69. DOI: https://doi.org/10.1002/imhj.20283
Hausberg M., Schulz H., Piegler T. Is a selfrated instrument appropriate to assess mentalization in patients with mental disorders? Development and first validation of the Mentalization Questionnaire (MZQ). Psychotherapy Research. 2012. № 22. Р. 699–709. DOI: https://doi.org/10.1080/10503307.2012.709325
Riedl D., Kampling H., Nolte T., Lampe A., Beutel M.E., Brähler E., Kruse J. Measuring Impairments of Mentalization with the 15-Item Mentalization Questionnaire (MZQ) and Introducing the MZQ-6 Short Scale: Reliability, Validity and Norm Values Based on a Representative Sample of the German Population. Diagnostics (Basel). 2022. № 13(1). Р. 135. DOI: https://doi.org/10.3390/diagnostics13010135
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
