ДОБРОЧИННІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ

Анотація

У статті представлені результати емпіричного дослідження соціально-психологічного портрету осіб які займаються доброчинністю. Основною метою роботи є розуміння ціннісно-мотиваційних детермінант доброчинної діяльності, визначення ролі впливу особистісних рис на доброчинну поведінку. В роботі використані методологічні принципи психосемантичного моделювання імпліцитних уявлень особистості та методика діагностики міжособистісних відносин розроблена Тімоті Лірі, які емпірично розкривають особистісну проблематику доброчинної поведінки в контексті соціальної активності особистості, її соціально-психологічних потреб та мотивів. Загалом, у структурі уявлень про соціально-психологічний портрет людей схильних до доброчинності в розумінні людей, які займаються доброчинністю та які, не займаються доброчинністю значимими є особистісні характеристики з моральнісним («доброзичливість», «відповідальність», («доброзичливість»); діяльнісним («вміння працювати в команді», «надійність», «комунікативність», «працьовитість», «впертість», «активність») та когнітивним змістом («емпатійність», «розсудливість»). Спільним для людей, які займаються та не займаються доброчинністю у структурі соціально-психологічного портрету людини схильної доброчинності є конструкти-характеристики «вміння працювати в команді», «емпатійніть», «працьовитість». В обох підгрупах досліджуваних конструкти-характеристики «вміння працювати в команді», «емпатійність» мають позитивне значення, а «працьовитість» має негативне значення. Це може свідчити про їх важливість в структурі соціально-психологічного портрету людей схильних до доброчинності. За результатами дослідження було виявлено ряд характеристик соціально-психологічного портрету людей, які займаються доброчинністю. Досліджувані проявляють високий рівень відповідальності, можуть приносити в жертву свої інтереси, прагнуть допомогти і співчувати іншим; брати участь в групових подіях, співробітництві екзальтована потреба у поширенні дружелюбності на оточуючих; пошук визнання в очах найбільш авторитетних особистостей групи; прагнення знайти порозуміння з іншими.