НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ ЗАСОБАМИ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Зміст статті репрезентує аналітичне дослідження науково-теоретичних положень вищої юридичної освіти. Системний аналіз дав змогу дійти висновку, що до розв’язання проблеми формування готовності майбутнього юриста до самоосвітньої діяльності у процесі професійної підготовки засобами неформальної освіти найдоцільніше використовувати положення міждисциплінарного, системного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, компетентнісного, акмеологічного, діяльнісного, технологічного наукових підходів. Готовність до професійного саморозвитку майбутнього юриста виступає цілеспрямованим процесом підвищення рівня його професійної компетентності та розвитку особистісних професійно значущих якостей з урахуванням соціальних вимог та умов професійної діяльності і власної програми розвитку. Самоосвітня діяльність передбачає самоорганізацію студентів, особистісно-розвивального простору, в якому відбувається освоєння і прийняття змісту юридичної освіти, оволодіння здатністю ідентифікації правової проблеми та її вирішення на основі принципів права, формуються вміння застосовувати сучасні правові доктрини, цінності та принципи функціонування національної правової системи. Показниками сформованої готовності до професійного саморозвитку юриста є: особистісна рефлексія, загальні та спеціальні фахові компетентності, здатність до саморозуміння, сформована цінність саморозвитку, постійне прагнення до власної самоактуалізації, мотивація до удосконалення професійної діяльності, здатність до власної самореалізації, загальні та організаційні вміння, комунікативні здібності.
Неформальна освіта, на нашу думку, нині – це потужний чинник особистісного і професійного саморозвитку фахівця, ознака науково-технічного прогресу, який потребує постійного опанування новітніми технологіями, заснованими на інноваційних знаннях; це вимога інформаційного суспільства, головною рисою якого є постійні оновлювальні знання. Особливості організації неформальної освіти, її гнучкість дають змогу розв’язувати найрізноманітніші освітні завдання: проблеми професійної підготовки дорослих, створення демократичного суспільства, виховання громадянина.