ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІРТУАЛЬНОГО ОБМІНУ

Анотація

У статті представлено огляд теоретичних засад віртуального обміну або телеколаборації як практики, що реалізується через комп’ютерно-опосередковану комунікацію, за допомогою якої від- бувається взаємодія між людьми, що перебувають на віддалених територіях. З погляду вивчення іноземних мов, це потужний інструмент, який передбачає формування низки компетентностей, зокрема міжкультурної та комунікативної. Крім того, віртуальний обмін вважається ощадливим способом вивчення мови, який може замінити програми фізичної мобільності. Останнім часом моделі віртуального обміну в рамках підходу Lingua Franca розвивалися у відповідь на важливі глобальні проблеми. Існує два стилі спілкування у віртуальному обміні: синхронне, яке відбувається в реальному часі, та асинхронне, яке здійснюється із затримкою в часі. Також у цій статті розглядаються три типи педагогічного менторства, які призначені для спрямування й координації взаємодії та співпраці студентів під час сесій віртуального обміну. Менторська практика в процесі підготовки до події має на меті передбачення й пом’якшення потенційних проблем, які можуть виникнути під час віртуальної взаємодії. Менторство впродовж заходу віртуального обміну передбачає різноманітні практики, наприклад наставницькі вказівки щодо технічних питань, чергування ролей, співпраці, прохання про роз’яснення, обговорення змісту, мовної та телеколаборативної адаптивністі тощо. Педагогічне менторство, яке спостерігається після відеоконференції, має на меті провести опитування студентів про їхній набутий досвід і висновки, які можуть бути інформативними для координаторів, щоб переглянути та врахувати їх для вдосконалення подальшої віртуальної взаємодії.