ЗВ’ЯЗОК МІЖ ІНТОЛЕРАТНІСТЮ/ТОЛЕРАНТНІСТЮ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА РІВНЕМ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Анотація

Мета роботи – виявити зв’язки між інтолератністю/толерантністю до невизначеності як внутрішнім психологічним ресурсом та рівнем психологічного благополуччя в умовах військової агресії, що продовжується в Україні. Методи: інтолерантність/толерантність до невизначеності вивчалася за методикою «Толерантність/інтолерантність до невизначеності» С. Баднера, психологічне благополуччя вивчалося за методикою К. Ріфф. Результати та висновки. Інтолерантність до невизначеності – це перш за все страх перед новим, не чітко визначеним; тоді як толерантність – це здатність отримувати задоволення від складних інтелектуальних чи життєвих конструкцій. Для відчуття психологічного благополуччя не так важливо, наскільки людини «не любить» невизначеність, важливо те, наскільки вона вмієте з нею взаємодіяти. Чим краще людина сприймає невизначеність, тим більше вона відкрита до розвитку та краще ставиться до себе. Потяг до нового може стати двигуном особистісного розвитку, а впевненість у власних силах приходить при переборені складних ситуацій. Висока толерантність знижує відчуття наявності стабільного плану, тобто будь-яка зміна сприймається як загроза для досягнення мети. Респонденти відчувають дискомфорт від новизни та невизначеності; гадаємо, що це зв’язано саме із ситуацією війни, коли людина не знає часто, що з нею, її рідними і близькими буде завтра і у навіть у самої стійкої проти невизначеності людини виникає відчуття, що невизначеностей навкруги занадто багато. Підгрупа досліджуваних, які переживають фізичні втрати через військові дії показали зниження психологічного благополуччя, особливо стосовно самооцінки та сприйняття себе, у порівнянні з підгрупою, яка має матеріальні втрати. Люди, які зазнали фізичних дуже солідарні у своїх оцінках щодо життєвих цілей і ці оцінки вкрай песимістичні, додатково, в них нижча толерантність до невизначеності. Зниження показника інтолератності у цій підгрупі можна пояснити тим, що смерть близьких або власна фізична травма сприймаються як найнижча точка життя, після якої все інше вже не так страшно, тому і перейматися цим не потрібно. А нова, незрозуміла ситуація може сприйматися як «промінь надії». Показник Особистісне зростання мав найвищі та найбільш стабільні бали в обох групах; це означає, що прагнення до розвитку залишається високим незалежно від зовнішніх обставин, що подалі може стати підґрунтям для переборення негараздів воєнної ситуації та посттравматичного особистісного зростання.