ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІРТУАЛЬНОГО ОБМІНУ

Автор(и)

  • І. Ф. Будз Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» https://orcid.org/0000-0003-1127-3568
  • Н. Г. Нісаноглу Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» https://orcid.org/0000-0001-5067-6322

DOI:

https://doi.org/10.32782/3041-2021/2024-1-1

Ключові слова:

віртуальний обмін, телеколаборація, педагогічне менторство.

Анотація

У статті представлено огляд теоретичних засад віртуального обміну або телеколаборації як практики, що реалізується через комп’ютерно-опосередковану комунікацію, за допомогою якої від- бувається взаємодія між людьми, що перебувають на віддалених територіях. З погляду вивчення іноземних мов, це потужний інструмент, який передбачає формування низки компетентностей, зокрема міжкультурної та комунікативної. Крім того, віртуальний обмін вважається ощадливим способом вивчення мови, який може замінити програми фізичної мобільності. Останнім часом моделі віртуального обміну в рамках підходу Lingua Franca розвивалися у відповідь на важливі глобальні проблеми. Існує два стилі спілкування у віртуальному обміні: синхронне, яке відбувається в реальному часі, та асинхронне, яке здійснюється із затримкою в часі. Також у цій статті розглядаються три типи педагогічного менторства, які призначені для спрямування й координації взаємодії та співпраці студентів під час сесій віртуального обміну. Менторська практика в процесі підготовки до події має на меті передбачення й пом’якшення потенційних проблем, які можуть виникнути під час віртуальної взаємодії. Менторство впродовж заходу віртуального обміну передбачає різноманітні практики, наприклад наставницькі вказівки щодо технічних питань, чергування ролей, співпраці, прохання про роз’яснення, обговорення змісту, мовної та телеколаборативної адаптивністі тощо. Педагогічне менторство, яке спостерігається після відеоконференції, має на меті провести опитування студентів про їхній набутий досвід і висновки, які можуть бути інформативними для координаторів, щоб переглянути та врахувати їх для вдосконалення подальшої віртуальної взаємодії.

Посилання

O’Dowd, R. Virtual Exchange and internationalizing the classroom. Training Language and Culture, 2017. 1–17.

DOI: 10.29366/2017tlc.1.4.1.

O’Dowd, R. What do students learn in virtual exchange? A qualitative content analysis of learning outcomes

across multiple exchanges. International Journal of Educational Research, 2021. 109, 1–13. DOI: https://

doi.org/10.1016/j.ijer.2021.101804.

Avgousti, M. I. Intercultural communicative competence and online exchanges: A systematic review. Computer

Assisted Language Learning, 2018, 31 (8), 819–853. DOI: 10.1080/09588221.2018.1455713

Gutiérrez, B. F., Glimäng, M. R., O’Dowd, R., & Sauro, S. Mentoring handbook for virtual exchange teachers.

Strategies to help students achieve successful synchronous and asynchronous online intercultural communication.

Stevens Initiative. 2021. URL: https://www.stevensinitiative.org/resource/mentoring-handbook-for-virtualexchange-

teachers/.

O’Dowd, R., Sauro, S., & Spector-Cohen, E. The role of pedagogical mentoring in virtual exchange, TESOL

Quarterly, 2020, 54 (1), 146–172.

Gutiérrez, B. F., Glimäng M. R., Sauro S., & O’Dowd R. Preparing Students for Successful Online Intercultural

Communication and Collaboration in Virtual Exchange. Journal of International Students. 2022, Vol. 12. Issue 53.

P. 149–167. DOI: https://doi.org/10.32674/jis.v12iS3.4630.

Dooly, M. Constructing knowledge together. In Dooly, M. (ed.) Telecollaborative language learning. A guidebook

to moderating intercultural collaboration online, 2008. P. 21–44. Bern: Peter Lang.

Ware, P. D. & Kramsch, C. Toward an Intercultural Stance: Teaching German and English through

Telecollaboration. Modern Language Journal, 2005, 89 (2), 190–205.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-08