СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ПРАЦІВНИКІВ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРЕДИКТОРІВ ТА ШЛЯХІВ ПРОФІЛАКТИКИ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз проблеми синдрому емоційного вигорання (СЕВ) серед працівників екстреної медичної допомоги (ЕМД). Актуальність дослідження зумовлена специфікою професійної діяльності парамедиків, яка передбачає необхідність ухвалення життєво важливих рішень, функціонування в умовах жорсткого часового пресингу, безперервний контакт із людськими стражданнями та підвищений ризик моральної ретравматизації, що особливо загострюється в сучасних кризових реаліях. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності, патофізіологічних детермінант, ключових предикторів маніфестації та ефективних шляхів психопрофілактики СЕВ у фахівців ургентної медицини. У процесі роботи застосовано методи теоретичного аналізу, систематизації та узагальнення сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових джерел. Результати дослідження свідчать про те, що синдром емоційного вигорання (СЕВ) є складною психофізіологічною реакцією на тривалий професійний дистрес, яка проявляється емоційним виснаженням, деперсоналізацією та редукцією професійних досягнень. Розвиток синдрому пов’язаний з порушенням нейроендокринної та вегетативної регуляції, що негативно впливає на когнітивні функції медичних працівників. Встановлено, що основними чинниками ризику СЕВ є надмірне професійне навантаження, недостатня організаційна підтримка, соціально-демографічні та індивідуально-психологічні особливості. Для працівників екстреної медичної допомоги додатковими стресогенами є ризик моральної травми, регулярний контакт із критичними ситуаціями, суїцидальними випадками та гострими психіатричними кризами. Доведено, що ефективна профілактика і подолання СЕВ потребують комплексного підходу, який поєднує організаційні заходи, розвиток емоційного інтелекту, адаптивних копінг-стратегій і навичок саморегуляції. Найбільш доказовим методом психологічної допомоги є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та її цифрові формати (iCBT), що сприяють зменшенню проявів емоційного вигорання та підвищенню професійної ефективності працівників екстреної медичної допомоги. Таким чином, існує гостра необхідність впровадження комплексних превентивних програм на індивідуальному та інституційному рівнях задля збереження ментального здоров’я працівників ЕМД.