ЧОТИРИ РОКИ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ: ОСОБЛИВОСТІ ТРАВМАТИЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

Емпіричне дослідження, результати якого представлено у статті, було проведено онлайн, в лютому-березні 2026 року, до четвертої річниці великої війни, за участю 320 українських психологів та психотерапевтів. Опитування мало на меті визначити особливості травматизації фахівців сфери психічного здоров’я на четвертому році повномасштабного вторгнення. Середні показники групи досліджуваних зафіксовано на слабкому (легкому) рівні тривожності (6,52), легкому рівні депресивних проявів (8,69) та рівні прояву посттравматичних стресових симптомів (26,67), який є помірним у цифровому показнику, проте у 32,19% респондентів він є вищим за поріг у 33 одиниці, що дає можливість зафіксувати наявність прояву симптомів ПТСР різного ступеня важкості майже в кожного третього учасника опитування. Для усіх трьох досліджуваних станів визначено як предиктори, так і особливості прояву. Зокрема, виявлено, що спільним предиктором, який впливає на виникнення станів тривожності, депресії та ПТСР, є «відсутність перспектив у майбутньому». Специфіка предикторів досліджуваних станів певним чином обумовлюється особистісним, індивідуальним та колективним досвідом травматизації та подіями в суспільстві. Зокрема, рівень тривожності підсилюється страхом за власне життя та примусовим обмеженням у споживанні таких ресурсів, як електрика, опалення та водопостачання. Депресивні прояви обумовлюються страхами окупації та втрати роботи на тлі спаду економічного росту суспільства. Аналізуючи предиктори виникнення ПТСР до уваги, крім ризику втрати власного життя та страху окупації, маємо взяти ризик примусової мобілізації та час споживання медіаконтенту. Актуалізовано питання щодо особливостей загального стану здоров’я респондентів та пошуку векторів його стабілізації шляхом індивідуальної терапевтичної підтримки та роботи у професійних спільнотах – як конструктивній формі опанування травматичного досвіду.