ПОСТТРАВМАТИЧНЕ ЗРОСТАННЯ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-2021/2026-3-18Ключові слова:
посттравматичне зростання, посттравматичний стресовий розлад, резильєнтність, стрес, психологічна допомогаАнотація
У статті розглянуто проблему посттравматичного зростання як чинника позитивних особистісних трансформацій у трьох категоріях українців, які зазнали впливу воєнних подій: цивільні особи без досвіду переміщення, внутрішньо переміщені особи та ветерани війни. Актуальність дослідження зумовлена травматизацією українського суспільства внаслідок повномасштабного вторгнення. Це актуалізує потребу вивчення негативних наслідків травми та потенціалу особистісного зростання, яке може виникати в процесі подолання кризових ситуацій. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння феномена посттравматичного зростання. Емпіричне дослідження проведено на вибірці із 76 респондентів віком від 18 до 60 років з використанням опитувальника посттравматичного зростання (PTGI). За результатами однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) встановлено статистично значущі відмінності між групами за загальним рівнем ПТЗ: найвищі показники зафіксовано у ветеранів (M = 72,5), проміжний рівень – у внутрішньо переміщених осіб (M = 67,2), найнижчі – у цивільних осіб (M = 61,8). Виявлено, що прояви посттравматичного зростання є неоднорідними: ветерани суттєво випереджають інші групи за доменами «особистісне зміцнення» та «духовні й екзистенційні зміни», внутрішньо переміщені особи вирізняються найвищим балом за доменом «нові можливості», а в цивільних осіб найбільш вираженими є домени «стосунки з оточуючими» та частково «духовні й екзистенційні зміни». Отримані результати підтверджують, що посттравматичне зростання має варіативний характер, інтенсивність якого залежить від контексту травми, особистісних ресурсів та соціального оточення. Зроблено висновок про необхідність диференційованого підходу до психологічної роботи з різними категоріями постраждалого населення: для ветеранів це зосередження на екзистенційних питаннях та переосмисленні ідентичності, для ВПО це пошук нових життєвих можливостей, а для цивільних осіб важливим є зниження хронічного стресу та посилення відчуття контролю над власним життям.
Посилання
Климчук В. Психологія посттравматичного зростання: монографія. 2-ге вид., переробл. і допов. Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2021. 158 с.
Feder A., Southwick S.M., Goetz R.R., Wang Y., Alonso A., Smith B.W., Vythilingam M. Posttraumatic growth in former Vietnam prisoners of war. Psychiatry: Interpersonal and Biological Processes. 2008. Vol. 71, No. 4. P. 359–370. DOI: https://doi.org/10.1521/psyc.2008.71.4.359.
Jayawickreme E., Blackie L. E. Post–traumatic growth as positive personality change: Evidence, controversies and future directions. European Journal of Personality. 2014. Vol. 28, No. 4. P. 312–331. DOI: https://doi.org/10.1002/per.1963.
Joseph S., Linley P. A. Growth following adversity: Theoretical perspectives and implications for clinical practice. Clinical Psychology Review. 2006. Vol. 26, No. 8. P. 1041–1053. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cpr.2005.12.006.
Kleim B., Ehlers A. Evidence for a curvilinear relationship between posttraumatic growth and posttrauma depression and PTSD in assault survivors. Journal of Traumatic Stress. 2009. Vol. 22, No. 1. P. 45–52. DOI: https://doi.org/10.1002/jts.20378.
Levine S.Z., Laufer A., Stein E., Hamama‐Raz Y., Solomon Z. Examining the relationship between resilience and posttraumatic growth. Journal of Traumatic Stress. 2009. Vol. 22, No. 4. P. 282–286. DOI: https://doi.org/10.1002/jts.20409.
Prati G., Pietrantoni L. Optimism, Social Support, and Coping Strategies as Factors Contributing to Posttraumatic Growth: A Meta-Analysis. Journal of Loss and Trauma. 2009. Vol. 14, No. 5. P. 364–388. DOI: https://doi.org/10.1080/15325020902724271.
Shakespeare-Finch J., Lurie-Beck J. A meta-analytic clarification of the relationship between posttraumatic growth and symptoms of posttraumatic distress disorder. Journal of Anxiety Disorders. 2014. Vol. 28, No. 2. P. 123–129. DOI: https://doi.org/10.1016/j.janxdis.2013.10.005.
Tedeschi R.G., Calhoun L.G. Posttraumatic Growth: Conceptual Foundations and Empirical Evidence. Psychological Inquiry. 2004. Vol. 15, No. 1. P. 1–18. DOI: https://doi.org/10.1207/s15327965PLI1501_01.
Tedeschi R.G., Calhoun L.G. The Posttraumatic Growth Inventory: Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress. 1996. Vol. 9, No. 3. P. 455–471.
Tsai J., El-Gabalawy R., Sledge W.H., Southwick S.M., Pietrzak R.H. Post-traumatic growth among veterans in the USA: Results from the National Health and Resilience in Veterans Study. Psychological Medicine. 2015. Vol. 45, No. 1. P. 165–179. DOI: https://doi.org/10.1017/S0033291714001202.
Westphal M., Bonanno G.A. Posttraumatic growth and resilience to trauma: Different sides of the same coin or different coins? Applied Psychology. 2007. Vol. 56, No. 3. P. 417–427. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1464-0597.2007.00298.x.
Wu X., Kaminga A.C., Dai W., Deng J., Wang Z., Pan X., Liu A. The prevalence of moderate-to-high posttraumatic growth: A systematic review and meta-analysis. Journal of Affective Disorders. 2019. Vol. 243. P. 408–415. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jad.2018.09.023.
Zhou X., Wu X., Zhen R. Social support and posttraumatic growth: A meta-analysis. Journal of Affective Disorders. 2023. Vol. 320. P. 117–132. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jad.2022.09.114.
Zięba M., Wiecheć K., Biegańska-Banaś J., Mieleszczenko-Kowszewicz W. Coexistence of post-traumatic growth and post-traumatic depreciation in the aftermath of trauma: Qualitative and quantitative narrative analysis. Frontiers in Psychology. 2019. Vol. 10. Art. 687. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.00687.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
