КОМУНІКАТИВНА ЕКОСИСТЕМА ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ВІЙНИ ЯК ПРОСТІР ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА І СМИСЛОТВОРЕННЯ

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано поняття комунікативної екосистеми психолога в умовах війни як простору інформаційного посередництва, діалогу, смислотворення та психологічної безпеки. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в ситуації пролонгованої воєнної загрози професійна комунікація психолога розгортається в полі травматичного досвіду, інформаційного перевантаження, емоційної напруги, невизначеності та порушеної безпеки. Метою статті є теоретичне обґрунтування поняття комунікативної екосистеми психолога в умовах війни як простору інформаційного посередництва і смислотворення, а також визначення її структурних компонентів, функцій та значень для забезпечення психологічної безпеки професійної взаємодії. В основу покладено метод теоретичного реконструювання суб’єктної архітектоніки феномена комунікативної екосистеми психолога. Методологічну основу дослідження становлять інтерсуб’єктивний і кризово-психологічний підходи, теорія комунікативної дії, концепція інформаційного посередництва, екосистемне бачення професійної взаємодії, а також філософсько-системні ідеї Г. Бейтсона та доктрина складного мислення Е. Морена. Запропоновано авторське визначення комунікативної екосистеми психолога в умовах війни як динамічної системи професійних, інформаційних, етичних, емоційно-регуляційних, цифрових, інституційних і рефлексивних взаємодій. Виокремлено сім таких структурних компонентів цієї екосистеми: клієнтсько-діалогічний, інформаційно-посередницький, смислотво рчий, етико-безпековий, цифрово-комунікативний, професійно-спільнотний і рефлексивний. Визначено їхню функціональну спрямованість: діалогічну, орієнтаційну, смислотворчу, деонтологічну, захисну, стабілізаційну та ресурсну. Показано, що комунікативна екосистема психолога забезпечує не лише ефективність професійної взаємодії, але й підтримання психологічної безпеки, смислову інтеграцію досвіду війни та професійне самозбереження фахівця.