ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ

Анотація

У статті подано розгорнутий аналіз і синтез теоретико-методологічних засад формування духовно-психологічної стійкості у військовослужбовців Збройних Сил України в умовах війни й подолання її травматичних наслідків. Дослідження ґрунтується на інтеграції історико-культурних надбань українського козацтва, концепції духовного катарсису Г. П. Шевченко, ідей логотерапії Віктора Франкла та сучасних психологічних підходів до смислотворення й салютогенезу. Акцент робиться на необхідності переходу від реактивної моделі лікування посттравматичних станів до проактивної моделі виховання внутрішньої сили й стійкості, яка здатна забезпечити не лише подолання бойових травм, а й стимулювати особистісний розвиток, відновлення почуття гідності й підтримку психоемоційної рівноваги у військовому середовищі.Проаналізовано ключові фактори, що визначають стійкість військовослужбовців: роль духовних цінностей, національної ідентичності, соціальної підтримки, професійної підготовки й індивідуально- особистісних характеристик. Значну увагу приділено викликам сучасного воєнного часу, серед яких – висока стресогенність бойових дій, ризик емоційного й професійного виснаження, труднощі соціальної адаптації після повернення з фронту та загроза розвитку посттравматичних стресових розладів. Окреслено напрями вдосконалення системи психолого-педагогічного супроводу й освітніх програм для особового складу, спрямованих на формування духовної зрілості, розвиток здатності до смислотворення, відновлення внутрішніх ресурсів та ефективне подолання травматичного досвіду.Обґрунтовано перспективність упровадження комплексних тренінгових програм, що поєднують духовно-моральне виховання, психологічну підтримку й соціальну реінтеграцію, що уможливлює формування цілісної моделі духовно-психологічної стійкості військовослужбовців як важливого чинника збереження обороноздатності держави.