ПЕДАГОГІКА ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Анотація

У статті схарактеризовано особистісно-орієнтовану взаємодію у вихованні й навчанні особистості дитини. Визначено, що фізична культура розглядається як базова частина загальнолюдської культури й володіє величезним потенціалом у формуванні всебічно розвиненої особистості. Зазначено, що в умовах реформування системи освіти України в контексті євроінтеграції нові вимоги часу детермінують необхідність підготовки покоління майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту, здатних швидко й адекватно реагувати на виклики суспільства, бути всебічно розвиненими, творчо активними, професійно компетентними й мати гуманний орієнтир у ставленні до учня.Особистісна парадигма виховання й навчання характеризується гуманістичним контекстом, що передбачає гуманну позицію самого педагога у виховному процесі. Це зумовлює суб’єкт-суб’єктну взаємодію виховних відносин. Визнаючи учня суб’єктом виховання, декларуючи його суб’єкт-орієнтовану позицію в педагогічній взаємодії, проаналізували погляди науковців на проблему підготовки в майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту індивідуально-гуманістичного підходу на основі домінанти особистісно-орієнтованого виховання до особистості дитини, розгляду її як складної самоорганізованої системи; визнання унікальності, неповторності, самоцінності кожної особистості і траєкторії її розвитку. Автори визначили поняття «особистісно-орієнтований підхід», його принципи й переваги, тобто заміну навчально-дисциплінарної моделі взаємодії педагога й учня на особистісно-орієнтовану, яка стверджує цінність особистості людини.Презентовано реалізацію особистісно-орієнтованого підходу на заняттях з фізичного виховання та спорту в закладах вищої освіти. Визначено ефективні педагогічні прийоми й методи особистісно-зорієнтованої взаємодії щодо організації процесу підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту, які базуються на індивідуальному підході до кожного учня і створюють умови для його гармонійного розвитку, зміцнення здоров’я й формування позитивного ставлення до фізичної культури на все життя. У статті доведено, що формування особистісно-орієнтованої взаємодії майбутнього фахівця з фізичної культури та спорту й учнів на основі принципу суб’єктності дає змогу забезпечити якісно новий рівень розвитку особистості дитини – рівень самопрограмування і творчого проєктування свого життя, створення умов для її самовизначення й саморозвитку.