«ЕФЕКТ МАТИЛЬДИ» ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ СЕГРЕГАЦІОНІЗМ В ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ: ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті здійснено системний історико-психологічний аналіз інституційних та соціокультурних бар’єрів, з якими зіштовхувалися жінки-дослідниці на етапах становлення та еволюції психології як самостійної науки (кінець XIX – середина XX ст.). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання традиційного андроцентричного упередження в історіографії та відновлення справедливості щодо теоретичного доробку жінок-науковиць. Метою праці є комплексне розкриття механізмів функціонування «ефекту Матильди» в психологічній науці, висвітлення специфіки академічного сегрегаціонізму (обмеження доступу до наукових ступенів, лабораторій та вчених рад) та оцінка концептуальних проривів, здійснених жінками. За допомогою застосування порівняльно-історичного, біографічного та контент-аналітичного методів простежено траєкторію подолання інституційних обмежень на прикладі праць Мері Вітон Калкінс, Маргарет Флой Вошберн та Сабіни Шпільрейн, чий внесок у теорію пам’яті, порівняльну психологію та психоаналіз тривалий час піддавався замовчуванню. Окрему увагу приділено експериментальним досягненням другої половини XX ст., які зумовили когнітивний переворот у психології, а саме розробленню екологічного підходу та парадигми «зорового обриву» Елеонор Гібсон, атенційній моделі послаблення та теорії інтеграції рис Енн Трісман, відкриттю ефекту дезінформації та пластичності спогадів Елізабет Лофтус. Доведено, що залучення фемінного досвіду спричинило гносеологічне розширення предметного поля психології, трансформувавши уявлення про сприйняття, увагу, пам’ять та розвиток особистості. Обґрунтовано методологічні та методичні рекомендації щодо деконструкції андроцентричного підходу в освітньому процесі закладів вищої освіти шляхом впровадження наскрізного гендерного підходу та аналізу «ефекту Матильди» як навчального кейсу під час викладання курсу «Історія психології».